Антикорупційні обмеження за новим законодавством

Законом України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі – Закон) визначено обмеження, спрямовані на запобігання корупційним та пов’язаним з корупцією правопорушень, а саме: обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища; обмеження щодо одержання подарунків; обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності; обмеження після припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування; обмеження спільної роботи близьких осіб.

Розглянемо характер обмежень, коло суб’єктів, на яких вони поширюються та відповідальність за їх порушення.

Заборона щодо використання службових повноважень чи свого становища стосується всіх суб’єктів, на яких поширюється дія даного Закону. Цим суб’єктам забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди  (неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь які інші вигоди нематеріального чи не грошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав) для себе чи інших осіб, у т.ч. використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах. Відповідальність за порушення цієї заборони встановлена статями 364, 364-1, 365-2, 368, 368-3, 368-4 Кримінального кодексу України

Обмеження щодо одержання подарунків встановлено для осіб, зазначених у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону. Даний Закон забороняє зазначеним особам не лише одержувати, а й просити або вимагати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб:

а) у зв’язку зі здійсненням такими особами діяльності, пов’язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

б) якщо особа, яка дарує,  перебуває в підпорядкуванні такої особи.

Згідно з Законом посадові особи можуть приймати подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, якщо вартість таких подарунків не перевищує одну мінімальну заробітну плату, встановлену на день прийняття подарунка, одноразово, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на перше січня того року, в якому прийнято подарунки.

Наприклад, якщо взяти ситуацію на листопад-грудень 2015 року, то стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлює такий розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 1 січня – 1218 гривень, а стаття 8 встановлює розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 1 вересня – 1378 гривень. У зв’язку з цим вартість подарунка отриманого одноразово в період з 1 вересня по 31 грудня 2015 року не може перевищувати 1378 гривень. У той же час, сукупна вартість подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом 2015 року не має перевищувати 2436 гривень.

Передбачене обмеження щодо вартості подарунків не поширюється на подарунки, які даруються близькими особами або одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.

Відповідальність за порушення обмежень щодо одержання подарунків визначено у статті 172-5 КУпАП.

Рішення на користь особи, від якої посадова особа чи її близькі особи отримали подарунок, вважаються такими, що прийняті в умовах конфлікту інтересів, і на ці рішення діє положення статті 67 Закону.

Законом визначені правила поведінки для запобігання одержанню неправомірної вигоди або подарунка та поводження з ними. Ці правила поширюються як на осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, так і на прирівняних до них осіб. Важливим пунктом є те, що у випадку сумнівів щодо можливості отримання подарунка, можна письмово звернутись для одержання консультації до територіального органу Національного агентства з питань запобігання корупції.

Обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності поширюються на осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, їм забороняється:

а) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю;

б) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Відповідальність за порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності встановлено статтею 172-4 КУпАП.

Особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється:

а) протягом року з дня припинення відповідної діяльності укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з юридичними особами приватного права або фізичними особами - підприємцями, якщо особи, протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців;

б) розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з виконанням службових повноважень;

в) протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності.

Відповідальність за порушення даних обмежень передбачена статтями 172-7, 172-8 КУпАП.

Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (крім народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів) не можуть мати у прямому підпорядкуванні (пряме підпорядкування - відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням) близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими близьким їм особам (близькі особи - особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом, зазначеним у частині першій статті 3 Закону (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких із суб’єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також - незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб’єкта).

Обмеження не поширюються на:

а) народних засідателів і присяжних;

б) близьких осіб, які прямо підпорядковані один одному у зв’язку з набуттям одним з них статусу виборної особи;

в) осіб, які працюють у сільських населених пунктах (крім тих, що є районними центрами), а також гірських населених пунктах.

Порушення даних обмежень зазвичай трактується як конфлікт інтересів і може слугувати причиною притягнення до адміністративної відповідальності на підставі статті 172-7 КУпАП.

© Головне управління статистики у Житомирській області
Дата останньої модифікації: 04/12/2015